Те́ніс


Те́ніс — вид спорту, у якому грає двоє гравців один проти одного, або дві команди по два гравці в кожній, команда проти команди, на майданчику — корті, поділеному навпіл поперечною сіткою.

Мета гри — перекинути ракеткою м’яч через сітку на бік партнера так, щоб м’яч упав у межах майданчика суперника і той не зміг його відбити назад.

Під час гри гравці використовують додаткове ігрове спорядження — ракетку. Вона призначена для відбивання, зміни напрямку та потужності польоту гумового тенісного м’яча. Матч виграє той, хто отримує найбільшу кількість перемог за сетамивідповідно до правил гри, що застосовуються відповідно до статі, віку тенісиста і так далі.

Походження тенісу

Якщо не брати до уваги ігор давніх греків і римлян, в яких м’яч відбивали рукою або дерев’яною палицею, то перші згадки про гру, схожу на теніс, можна знайти в XII—XIIIстоліттях в Італії. Гра називалася «джидоко», а м’яч у ній відбивався надітими на руку рукавицею, дерев’яним щитком або шкіряним ременем.

Офіційно вважається[1], що теніс з’явився в XIV столітті на території сучасної Франції. Французька знать захоплювалася так званою «грою долонею» («же де пом»), яка зробила великий вплив на розвиток сучасного тенісу. Першими гравцями-аматорами стали священнослужителі, і не тільки молоді семінаристи, але й священики більш високих звань: архієпископи і кардинали. Гра проводилася в стінах монастирів, переважно на кам’яній підлозі. З часом для зручності гри на руку, що б’є по м’ячу, почали надягати рукавичку, а м’яч відбивати дерев’яними предметами, які згодом трансформувалися у так звані ракетки. Ці дерев’яні предмети були мало схожі на сучасну ракетку.

Минуло ще більш ніж чотири століття, поки на ракетці з’явилися струни. Гра стала набирати ще більшої популярності, й слідом за священнослужителями в неї почали грати заможні французи. Грою в м’яч була захоплена величезна кількість людей. А в 1480 році король Франції Луї XI видав указ, який суворо регламентував процес виготовлення тенісних м’ячів. Умови наказу були такі: м’яч повинен бути набитий гарною шкірою та вовною і не містити пісок, крейду, вапно, обпилювання, мохзолу чи землю. Слідом за чоловіками в XV — XVI століттях грою в м’яч захопилися і жінки. В 1427 у Парижі молода жінка на ім’я Марго[2] грала настільки блискуче, що з її швидкістю подачі м’яча могли зрівнятися лише найкращі із чоловіків-гравців.

Гра розвивалася так стрімко, що вже до кінця XVI століття в Парижі було обладнано більше 250 спеціальних кортів, а кількість гравців перевищила сім тисяч. Залежно від уміння вести гру, поступово відбувся розподіл граючих на три категорії: новачок, партнер і майстер. Найбільшими привілеями користувалися майстри. Їм давалося право на будівництво і володіння кортами для гри. Один з майстрів розробив у 1542 перші правила гри в теніс, але опубліковані вони були лише через 50 років. Гра отримала визнання і у англійців, які назвали її «справжній теніс» (англ. real tennis).

Офіційно прийнято вважати, що слово «теніс» виникло від старофранцузького слова «Tenèts!», яке промовляв гравець під час подачі м’яча. Згодом це слово запозичили англійці і пристосували його під свою мову, — так виникло слово «Tenis», яке і набуло розповсюдження.

Розвиток

Правила змінювалися протягом усього розвитку гри. Так, спочатку багато років уведення м’яча в гру, тобто подача, не відносилася до гри, і виграти очко з подачі було неможливо.

В XVIIXIX століттях, у часи Французької революції та Наполеонівських війн людям було не до занять тенісом, як у Франції, так і в інших європейських країнах. В Англії, теніс занепав після того, як він втратив заступництво короля. Але остаточно гра не була забута. І вже в 1859 починається новий етап у розвитку тенісу, коли вперше був проведений матч англійських університетських команд у Хейманкерті. Почалося відродження тенісу: стали створювати нові тенісні клуби. А в спортивних клубах для гри в крикеткрокет і гольф стали відкриватися тенісні секції. Вийти на світову арену тенісу заважало те, що в кожній країні правила гри були свої. Це унеможливлювало проведенням міжнародних матчів. У середині XIX століття відбулися величезні зміни в проведенні ігор, тому що в теніс почали грати на відкритих кортах, хоча до цього гра проходила виключно у приміщеннях.

Офіційні правила гри були введені в 1875 лондонським «Мерілебоун Крікет Клабом». Ці правила з деякими відмінностями і доповненнями діють дотепер. Лаун-теніс, а сьогодні просто теніс, швидко розповсюдився по всій Європі та іншим континентам. У нього грають мільйони людей різного віку.

Перші чемпіони[ред. • ред. код]

Перший офіційний задокументований[3] тенісний турнір проходив у серпні 1876 на корті, розташованому у володіннях графа Вільяма Апплетона у Массачусетсі, і був виграний Джеймсом Дуайтом. Наступним офіційним турніром став турнір у Вімблдоні у 1877 році, який став дуже популярним спочатку у Великій Британії, а потім і у світі. Цей турнір проводиться донині і є найстарішим у світі. Фінал 1877-го року проходив у присутності 200 глядачів. У ньому взяли участь 24 гравці. Правила за якими грали на цьому турнірі в подальшому стали офіційними на багатьох турнірах Європи. Переможцем став Ґор Спенсер.



Наступним офіційним турніром на корті під відкритим небом став турнір в Дінарді (Франція) у 1878. У тому ж році був проведений турнір у Монреалі в Cricket Club, також цього ж року пройшов аматорський чемпіонат Шотландії. В 1879 році дебютував Чемпіонат Ірландії у Fitzwilliam Club у Дубліні. В 1880 пройшов турнір на територіїАвстралії у Мельбурні. Чемпіонат США уперше проходив у Ньюпорті в 1881 році, на ньому брали участь лише громадяни США.

Розвиток тенісу в Україні[ред. • ред. код]

В Україну теніс завезли англійські купці, які в 1890 створили тенісні клуби в Одесі і Таганрозі; згодом теніс поширився і по інших містах України, а в 1913 відбулися тенісні змагання у Києві. У 1920-их роках відбулися спершу показові тенісні матчі в Одесі, з 1930 року розпочалися змагання за першість України; їх продовжують і після 1945року в категоріях командної першості, особистої — чоловіків, жінок, змішаних пар; влаштовуються також зимові змагання, змагання молоді тощо.

У Галичині перші тенісні (ситківкові) клуби постали в 1890-их роках під впливом зв’язків з Віднем. Теніс пропагував у «Соколі» і студентських спортивних клубах І. Боберський (видав підручник «Ситківка», 1911); перші змагання провело спортивне товариство «Україна» (Львів, 1911; П. Франко, О. Кульчицький). У 1924 постав Львівський ситківковий Клуб (ЛКС, діяв до 1939), що мав власні тенісні корти й проводив змагання за першість Західної України.

У США і Канаді теніс пропагує Карпатський Лещетарський Клуб (з 1955 відбуваються щорічні змагання за першість Союзу Україно-Американських спортивних товариств) і Українські спортові централі Америки і Канади в групах молоді й сеньйорів.

Теніс та Олімпійські ігри

До програми Олімпійських ігор теніс був включений у 1896 році. З 1896 року проводилися першості серед чоловіків, а з 1900 — і серед жінок. Однак у подальшому теніс, як вид спорту, який став професійним був виключений міжнародним Олімпійським комітетом з програми олімпійських змагань починаючи з 1928 року. Лише в 1968 вМехіко під час проведення XIX Олімпіади відбувся показовий тенісний турнір. В 1977 МОК на 79-ій сесії, що проходила в Празі, визнав Міжнародну федерацію тенісу як керуючу видом спорту, який відповідає критеріям Олімпійської хартії. Але визнання тенісу, не призвело до автоматичного включення до програми змагань Олімпіад. І лише на змаганнях XXIV Олімпіади в 1988, після 64-ої перерви, теніс знову визнано олімпійським видом спорту.

Правила гри

Розіграш кожного очка починається з подачі м’яча. Гравець, із задньої лінії перекидає м’яч на діагонально протилежно розташоване поле супротивника. Перша подача завжди здійснюється із правого боку від центральної лінії поля. Після кожної успішної подачі гравець, що подає переходить на інший бік поля.

Право вибору одного з боків корту, або черговість подачі в першому геймі, визначає жереб перед початком розминки. Гравець або пара, яка виграла жереб можуть обрати:

подавати чи приймати в першому геймі матчу, тоді суперник повинен обрати на якому боці корту буде починати грати в першому геймі; або

бік корта, тоді суперник повинен обрати подачу або прийом у першому геймі; або

передати право вибору супернику.

Право подачі постійно протягом гри переходить від одного гравця до іншого.

Порушення, що зустрічаються при подачі:

м’яч влучає за лінію площі подачі або в сітку. У цьому випадку гравець, що подає, має право на другу подачу;

при повторному влученні в сітку чи за лінію площі подачі, очко присуджується стороні, що приймає. Така ситуація називається подвійна помилка;

заступ гравця, що подає, за задню лінію;

м’яч торкається сітки — гравець повинен переграти подачу.




Предыдущий:

Следующий: