Тарас


третіх осіб (ст.ст. 27, 44 ЦПК); особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ст. ст. 45, 46 ЦПК).   Із змісту ст. 324 ЦПК вбачається, що об’єктом касаційного оскарження можуть бути судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали суду апеляційної інстанції. При цьому самостійним об’єктом оскарження може бути як рішення в цілому, так і його частина. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також постановлені за результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку, тільки якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.   Підставами порушення касаційного провадження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Тобто, не будь-яке рішення чи ухвала можуть бути оскаржені в касаційному порядку, а тільки ті щодо яких є сумніви в їх законності.   Строк касаційного оскарження. Однією із передумов реалізації права касаційного оскарження є дотримання процесуальних строків, встановлених цивільним процесуальним законодавством чи призначених судом для вчинення відповідних процесуальних дій. Відповідно до ст. 325 ЦПК право касаційного оскарження може бути реалізовано протягом двох 2 місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення даного строку з поважних причин, суд касаційної інстанції, за заявою особи, яка подала касаційну скаргу, може поновити цей строк, але не більш як у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження. У випадку, якщо касаційна скарга, буде подана після закінчення строку на касаційне оскарження, і не буде не порушено питання про поновлення цього строку або коли у поновленні строку відмовлено, суд касаційної інстанції повертає скаргу особі, яка її подала. Про поновлення строку на касаційне оскарження та про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції постановляє відповідні ухвали (ст. 325 ЦПК).   Касаційна скарга. Право касаційного оскарження реалізується шляхом подання належним чином оформленої касаційної скарги.   Касаційна скарга – це звернення до суду касаційної інстанції з вимогою про перевірку судового рішення суду першої та/або апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, на предмет його відповідності нормам матеріального та процесуального права.   Касаційна скарга подається в письмовій формі, її зміст визначається конкретними обставинами справи, проте ст. 326 ЦПК містить перелік обов’язкових відомостей, які повинні бути зазначені в скарзі, а саме:   1) найменування суду, до якого подається скарга;   2) ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;   3) ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;   4) судове рішення, що оскаржується;   5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;   6) клопотання особи, яка подає скаргу;   7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги, який міститься після викладу обставин скарги.   Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.   До касаційної скарги додаються також копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Дана вимога обумовлена тим, що отримавши вищевказані матеріали, особи, які беруть участь у справі можуть підготуватися до захисту своїх прав, зокрема підготувати та подати заяву про приєднання до касаційної скарги тощо. Також повинні бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.   Касаційна скарга подається до суду особисто заявником або відправлена суд поштою. Якщо скарга подана особисто, завідувач канцелярією повинен відмітити час її надходження, засвідчивши це своїм підписом на скарзі. Час здачі скарги на пошту засвідчується печаткою на конверті, а час надходження в суд – зазначенням відповідної дати на скарзі.   Касаційна скарга подається за правилами ст. 327 ЦПК безпосередньо до суду касаційної інстанції. Однією з додаткових гарантій реалізації суб’єктивного права на касаційне оскарження є закріплене у ст. 330 ЦПК правило, згідно з яким особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити, змінити або її відкликати.   Доповнити або змінити касаційну скаргу може тільки особа, яка її подала до початку розгляду справи у суді касаційної інстанції, а відмовитися від скарги – до закінчення касаційного провадження.   Встановлення такого строку для доповнення або зміни касаційної скарги обумовлене тим, що суд касаційної інстанції розглядає справу в межах касаційної скарги, відповідно зміна чи доповнення касаційної скарги впливає на межі судового розгляду, тому вони повинні бути здійснені до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції.   При відкликанні касаційної скарги постановляється ухвала про повернення скарги. У разі відмови від касаційної скарги – закривається касаційне провадження. У першому випадку повторне звернення з тотожною касаційною скаргою допускається, у другому – ні.  Діяльність суду касаційної інстанції побудована на тих же засадах, які діють у суді першої інстанції. Касаційне провадження базується на його основних принципах, однак деякі з них мають свої особливості дії, котрі обумовлені спеціальною метою цього провадження – розглянути постановлені судові рішення, які набрали законної сили, на предмет їх відповідності нормам матеріального та процесуального права.   Умовно можна виділити три складові частини касаційного провадження:   1) порушення касаційного провадження;   2) підготовка справи до касаційного розгляду та попередній розгляд справи;   3) судовий розгляд справи та постановлення ухвали (рішення) по справі.   Порушення касаційного провадження. Цей етап починається з моменту, надходження касаційної скарги до канцелярії суду касаційної інстанції та її реєстрації. Після цього скарга передається в порядку черговості судді-доповідачу, який протягом десятиденного строку з дня надходження скарги вирішує питання про прийняття касаційної скарги до розгляду касаційним судом та про можливість зупинення виконання оскаржуваного рішення (ухвали) суду.   Одержавши касаційну скаргу, оформлену належним чином суддя-доповідач постановляє ухвалу про прийняття касаційної скарги. У разі надходження касаційної скарги, яка не відповідає встановленим ст. 326 ЦПК вимогам, у разі несплати суми судового збору чи несплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи до неї застосовуються правові наслідки передбачені ст. 121 ЦПК, – суддя залишає таку скаргу без руху та призначає строк для усунення недоліків, про що постановляється відповідна ухвала. Якщо в межах встановленого строку недоліки будуть виправлені, касаційна скарга вважатиметься поданою в день її первісного подання до суду. Інакше скарга вважається неподаною і повертається позивачеві.   Підготовка справи до розгляду. Обсяг повноважень суду касаційної інстанції на стадії проведення необхідних підготовчих до розгляду справи дій визначено ст.ст. 331, 332 ЦПК. Так, протягом десяти днів з моменту постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги суддя-доповідач надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу та витребує справу. Після отримання справи, він протягом десяти днів зобов’язаний підготувати доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції та з’ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі.   Протягом п’яти днів після складення доповіді має бути призначено та проведено попереднє судове засідання, на якому суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.   За результатами попереднього розгляду справи, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін; а за наявності підстав, які тягнуть за собою обов’язкове скасування судового рішення суд – скасовує його. У всіх інших випадках справа призначається до судового розгляду, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку.   Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується усім складом суду.   Розгляд справи судом касаційної інстанції складається з комплексу процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямованих на визначення наявності підстав для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили. Розгляд справи відбувається у судовому засіданні в приміщенні суду касаційної інстанції, колегією у складі п’яти суддів.   Відповідно до ст. 333 ЦПК справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції з винятками та доповненнями, обумовленими метою та завдання касаційного провадження, межами розгляду справи судом касаційної інстанції.   У підготовчій частині засідання процесуальні дії суду складаються з: відкриття головуючим судового засідання; оголошення інформації про справу (яка справа, за чиєю скаргою та на судове рішення суду якої інстанції розглядається); перевірки явки осіб, які беруть участь у справі, встановлення їх особи і перевірки повноважень представників (якщо вони є) та інших учасників процесу (перекладачів, експертів тощо); вирішення питання про розгляд справи за відсутності осіб, які не з’явилися в судове засідання; роз’яснення головуючим прав і обов’язків учасникам процесу (в тому числі право заявляти відводи); вирішення питання про розгляд справи у даному складі суддів; вирішення заявлених відводів і клопотань.   На етапі розгляду касаційної справи по суті, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги.   Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах касаційної скарги. Виняток складає ситуація, коли під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення. Суд касаційної інстанції не може встановлювати та/або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, чи вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Тому сторони та інші особи, які беруть участь у справі, в своїх поясненнях, які вони дають в суді касаційної інстанції мають наводити доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи.   За загальним правилом, першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. Якщо рішення оскаржили обидві сторони – першим дає пояснення позивач. Суд може обмежити тривалість дачі пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання. При вирішення цього питання суд повинен враховувати обставини справи та особу присутніх.   При розгляді справи в порядку касаційного провадження відсутня така частина судового засідання як судові дебати. Це обумовлено тим, що суд касаційної інстанції не досліджує фактичних обставин справи, нових доказів, тому немає потреби підводити підсумки та давати оцінку проведеному дослідженню.   Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до нарадчої кімнати. Усі питання в нарадчій кімнаті вирішуються за загальними правилами вирішення питань колегією суддів (ст. 19 ЦПК).   Особливості розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи. За загальним правилом, суд касаційної інстанції може тільки один раз перевірити законність судового рішення, яке набрало законної сили. Це правило повинно виконуватися й у тому випадку, якщо подано відразу кілька касаційних скарг.   Проте цивільне процесуальне законодавство містить ряд винятків з цього правила. Так, відповідно до ст. 348 ЦПК суд касаційної інстанції повторно перевірити законність судового рішення у порядку касаційного провадження у таких випадках: по-перше, якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в межах строку на касаційне оскарження, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи; по-друге, коли строки на подання касаційної скарги у зв’язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи.   У цих випадках суд касаційної інстанції зобов’язаний прийняти до свого провадження скаргу і з врахуванням викладених у ній доводів повторно перевірити законність оскаржуваного судового рішення.   Суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами касаційного провадження. Причому за наявності підстав, може скасувати попередньо постановлене ним по цій справі ухвалу чи рішення.  Повноваження суду касаційної інстанції — це сукупність його прав та обов’язків щодо здійснення встановлених законом процесуальних дій щодо перевірки законності судового рішення, яке набрало чинності і є предметом перевірки за касаційною скаргою.   При розгляді справи в порядку касаційного провадження, повноваження суду визначаються його основними завданнями: всебічної перевірки законності акту суду, забезпечення виправлення судом першої та/або апеляційної інстанцій порушень закону. У зв’язку з цим, ЦПК містить детальний підстав, за яких постановляється те чи інше рішення суду касаційної інстанції.   Так, відповідно до ст. 336 ЦПК, за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право:   — відхилити касаційну скаргу і залишити рішення суду без змін;   — повністю або частково скасувати рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції;   — скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом;   — скасувати судові рішення і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду;   — скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.   При перегляді ухвали суду в касаційному порядку суд касаційної інстанції наділений такими повноваженнями:   — відхилити касаційну скаргу і залишити ухвалу без змін;   — скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої або апеляційної інстанції;   — змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті;   — скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом.   Перелік підстав для ухвалення того чи іншого рішення чи постановлення ухвали судом касаційної інстанції закріплено у ст.ст. 337-342 ЦПК.   Відповідно до ст. 344 ЦПК за результатами розгляду справи судом касаційної інстанції постановляється ухвала або рішення. Причому, як правило, постановляється ухвала, за винятком зміни рішення суду першої або апеляційної інстанції чи ухвалення нового рішення по справі, не передаючи справу на новий розгляд.   Зміст рішення, ухвали суду касаційної інстанції визначений ст. ст. 345, 346 ЦПК. Так, ухвала суду касаційної інстанції складається із таких частин:   — вступної, в якій зазначається: час і місце її постановлення; найменування суду; прізвища та ініціали головуючого та суддів; прізвища та ініціали секретаря судового засідання; найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;   — описової, в якій повинен міститися короткий зміст вимог касаційної скарги і оскаржених судових рішень; узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу; виклад доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій;   — мотивувальної із зазначенням мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;   — резолютивної, яка включає висновок суду щодо перегляду судових рішень порядком касаційної провадження, визначення розподілу судових витрат, строку та порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.   У певних випадках до ухвали суду касаційної інстанції встановлюються додаткові вимоги. Так, у разі відхилення касаційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення, а при скасуванні судового рішення і направлення справи на новий розгляд – які порушення права було допущено судом першої або апеляційної інстанції.   Рішення суду касаційної інстанції повинно відповідати загальним вимогам, які ставляться до такого виду процесуальних документів, і відповідно до ст. 346 ЦПК складатися з чотирьох частин (вступної, описової, мотивувальної та резолютивної).   У вступній частині рішення вказується час та місця його ухвалення; найменування суду; прізвища та ініціали головуючого і суддів; прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі.   В описовій викладається короткий зміст вимог заявника і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст вимог касаційної скарги; узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших осіб, які беруть участь у справі; встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справі.   Мотиви, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував рішення суду і ухвали нове, визначення чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, нормативна підстава ухвалення рішення суду містяться у його мотивувальній частині.   Резолютивна частина містить висновок про скасування чи зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, розподіл судових витрат, зазначення строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскарження.   Законна сила судових рішень. Відповідно до ст. 349 ЦПК рішення та ухвала суду касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення. З цього моменту скасовані рішення та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу.   Після закінчення касаційного провадження справа протягом семи днів повертається до суду, який її розглядав. Тому копії судових рішень суду касаційної інстанції повторно видаються саме судом першої інстанції, де зберігається справа.   Після перегляду справи в апеляційному порядку, вступу рішення у законну силу, перегляду у порядку касаційного провадження судові рішення можуть залишатися такими, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Причини для такого стану можуть різноманітні, у тому числі й ті, які не залежать від сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, ряд причин можуть не залежати від суду, який розглядав справу. Іноді сумніви в правильності рішення чи іншого акта суду пов’язані не з порушенням норм матеріального чи процесуального права або з неправильною оцінкою обставин справи, а з відкриттям вже після вступу акта в законну силу обставин, які мають суттєве значення для справи, які не були враховані судом при постановленні відповідного рішення. Для усунення таких недоліків у таких судових рішеннях цивільним процесуальним законодавством передбачено ще ряд гарантій щодо забезпечення законності та обґрунтованості актів суду. До них відноситься перегляд рішень, ухвал, що набрали законної сили, у зв’язку з винятковими та нововиявленими обставинами.   Порядок перегляду рішень, ухвал судів, які набрали законної сили у зв’язку з винятковими та нововиявленими обставинами, регулюється главами 3 та 4 розділу V ЦПК.   Специфіка цих способів перегляду судових рішень полягає у тому, що їх завданням є не стільки перевірка законності того чи іншого судового рішення, скільки встановлення наявності або відсутності обставин, які визначені цивільним процесуальним законодавством як виняткові або нововиявлені.




Предыдущий:

Следующий: