Реферат з основ психології


Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ “Ужгородський національний університет”

Індивідуально-пошукова робота

з основ психології та педагогіки

Виконав:

студент

І курсу 1 групи 2 підгрупи

стоматологічного факультету

Кантор Н.С.

Ужгород — 2014

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ I. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ 4

1.1. Основні напрями вивчення особистості4

1.2. Базові категорії психології особистості: індивід, особистість,

індивідуальність6

1.3. Основні етапи історії досліджень особистості9

1.4. Теорія особистості З. Фрейда11

1.5 Загальна характеристика властивостей людини як індивіда14

1.6 Методи дослідження особистості16

1.7. Біхевіоризм19

Список використаних джерел інформації21

РОЗДІЛ ІІ.ТИПИ НАВЧАННЯ22

2.1. Догматичний тип навчання 22

2.2. Пояснювально-ілюстративний тип навчання 22

2.3. Проблемний тип навчання 23

2.4. Модульно-розвивальний тип навчання24

Список використаних джерел інформації25

ВИСНОВКИ26

ВСТУП

Поняття особистості почало складатися ще в давнину. Спочатку термін «особистість» позначав маску, яку надівав актор древнього театру, потім – самого актора і його роль у виставі. Термін «особистість» згодом став позначати реальну роль людини в суспільному житті.

Спрямованість на цілісний підхід до психологічного вивчення особистості людини відвіку цікавила філософів. Його теоретична розробка характерна для ряду вітчизняних психологів: Б.Г.Ананьева; Б.Ф.Ломова; А.В.Петровського; А.Г.Ковальова; С.Л.Рубінштейна; Е.В.Шорохова; К.Л.Абульханова; В.Н.Мясищева; Д.Н.Узнадзе; Б.В.Зейгарник; І.М.Палей; Б.С.Братусь.

Також проблемою особи займалися такі психологи як: Брушлінський А.В.; Давидов В.В.; Зінченко В.П.; Кон І.С.; Лазурський А.Ф.; Мерлін В.С.; Платонов К.К.; Рейнвальд Н.І.; Рубців В.В.; Фельдштейн Д.І.; Шкуратова І.П.; Ядов В.А.

Проблема особистості, як одна з центральних в теоретичній і прикладній психології, виступає, як дослідження характеристики психічних властивостей і стосунків особи, індивідуальних особливостей і відмінностей між людьми, міжособистісних зв’язків, статусу і ролей особи в різних суспільствах, суб’єкта суспільної поведінки і конкретних видів діяльності.

У загальній психології, окрім характеристик стосунків особистості, ієрархії її тенденцій і мотивів, спеціальне значення має вивчення психічних властивостей як вищій інтеграції всіх феноменів психічного розвитку людини (психічних станів і процесів, потреб, психофізіологічних функцій).

Поняття «особистості» є одним з основоположних для всіх концепцій.

Знання про особистість – це частина психологічного знання, яка більш всього відображає інтерес до людини у всій її складній людській істоті і індивідуальності.

РОЗДІЛ I.

ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

1.1 Основні напрями вивчення особистості

Особистість із її неповторним духовним світом завжди була і продо-

вжує залишатись однією з найскладніших проблем пізнання людини.

У наш час потреба у науково достовірних і придатних для практичних

завдань даних про психологію особистості помітно загострилася. Без

цих знань неможливий прогрес науки і техніки, економіки й освіти,

культури і мистецтва, розвитку людського суспільства.

Психологія особистості як наукова дисципліна.

Особистість як предмет пізнання цікавить багато наук, що ви-

вчають людину. У філософії особистість виступає як сукупність

усіх суспільних стосунків. Проблема особистості у філософії — це

проблема місця, яке займає особистість у суспільстві. Особистість у

соціології — це стійка система соціально значимих рис, що характе-

ризують індивіда як продукт суспільного розвитку і обґрунтовують

включення індивіда в систему соціальних стосунків за допомогою

діяльності і спілкування. Особистість у загальній психології —

ядро, інтегруюче начало, що зв’язує воєдино різні психічні процеси

індивіда і що надає його поведінці необхідну послідовність і стій-

кість. Диференціальна психологія робить акцент на вивченні інди-

відуально-психологічних особливостей особистості і відмінностей

між людьми. Соціальна психологія вивчає статус і соціальні ролі

особистості у різних спільнотах, її самосприйняття в контексті цих

ролей, настанови, міжособистісні взаємини, зв’язки людей у спіль-

ній діяльності.

Суттєвий вклад до загальної теорії особистості вносять педа-

гогічна, вікова, етнічна психологія, психологія праці, психологія

розвитку і ряд інших наук.

Психологія особистості вивчає рушійні сили і умови розвитку

особистості, періодизацію розвитку індивіда, особистості та індивіду-

альності, індивідуальні властивості особистості та їх роль у розвитку

особистості, розвиток особистості у соціо- та персоногенезі, структуру

особистості і різні методичні підходи до її вивчення, теорії особистос-

ті та багато інших проблем.

У сучасній психології виділяють наступні напрями досліджен-

ня особистості: біогенетичний, соціогенетичний і персоногенетичний.

В основі виділення даних напрямів знаходиться детермінація розвитку

особистості під впливом середовища і спадковості. Розглянемо кожний із

перерахованих напрямів.

Центром уваги представників біогенетичного напряму є проблеми

розвитку людини як індивіда, що має певні антропогенетичні власти-

вості (задатки, темперамент, біологічний вік, стать, нейродинамічні

властивості, органічні потреби, потяги тощо.), які проходять різні стадії

дозрівання під час реалізації філогенетичної програми виду в онтогенезі.

Основним завданням представників соціогенетичного напряму є ви-

вчення процесів соціалізації людини, засвоєння людиною соціальних

норм і ролей, набуття соціальних настанов і ціннісних орієнтацій, фор-

мування соціального і національного характеру людини як члена тієї або

іншої спільності.10

Основні підходи до вивчення особистості в психології.

У центрі уваги представників персоногенетичної орієнтації сто-

ять проблеми активності, самосвідомості і творчості особистості, фор-

мування людського Я, боротьби мотивів, виховання індивідуального

характеру і здібностей, самореалізації і особистого вибору, пошуку сенсу

життя.

Велике значення для психології особистості має культурно-істо-

ричний системно-діяльнісний підхід розвитку особистості. У даному на-

прямі властивості людини як індивіда розглядаються як «безособові»

передумови розвитку особистості, які в процесі життєвого шляху мо-

жуть отримати особистісний розвиток. Соціокультурне середовище

є джерелом, що живить розвиток особистості, а не «чинником», що

безпосередньо визначає поведінку. Справжніми підставами і ру-

шійною силою розвитку особистості виступають спільна діяльність

і спілкування, за допомогою яких здійснюється залучення осо-

бистості до культури. У рамках системно-діяльнісного підходу осо-

бистість розглядається як відносно стійка сукупність психічних

властивостей, як результат включення індивіда у простір міжін-

дивідуальних зв’язків.

Б. Г. Ананьєв таким чином підсумовує вивчення проблеми особис-

тості у психології: «Проблема особистості, будучи однією з централь-

них у теоретичній і прикладній психології, виступає як досліджен-

ня психічних властивостей і стосунків особистості (загальна психо-

логія особистості), індивідуальних особливостей і відмінностей між

людьми (диференціальна психологія), міжособистісних зв’язків,

статусу і ролей особистості у різних спільнотах (соціальна психо-

логія), суб’єкта суспільної поведінки і конкретних видів діяльності

(прикладна психологія). Цінність такого багаторівневого психоло-

гічного вивчення особистості полягає в тому, що всі вони дозволяють

розкрити діалектику як загального так і неповторного у психологіч-

ному складі особистості. Найважливіше теоретичне завдання такого

підходу полягає в розкритті об’єктивних підстав інтегральних пси-

хологічних властивостей, які характеризують людину як індивіда,

як суб’єкта, як особу і як індивідуальність».

Б. Г. Ананьєв так сформулював завдання психології особистості:

вивчення психічних властивостей і взаємин особистості; вивчення ін-

дивідуальних особливостей і відмінностей; дослідження міжособис-

тісних зв’язків, статусу і ролей особистості в різних спільнотах; ви-

вчення суб’єкта суспільної поведінки і конкретних видів діяльності.11

Тема 1.1. Психологія особистості як наукова дисципліна

1.2 Базові категорії психології особистості:

Індивід, особистість, індивідуальність.

Поняття особистості належить до найбільш суперечливих і

складних для визначення у сучасній психології. Єдиного, загально-

визнаного визначення особистості немає до сьогодні. На питання,

що таке особистість, психологи відповідають по-різному, і в різно-

манітті їх відповідей виявляється складність феномена особистості.

Як ілюстрацію можна навести визначення поняття «особистість», що

містяться в працях різних вчених.

«Поняття особистості визначає людського індивіда як члена сус-

пільства, узагальнює інтегровані в ньому соціально значимі риси»

(І. С. Кон).

«Особистість – це індивід, який визначив свою діяльну позицію до

всього, що його оточує: до праці, до суспільного ладу, до боротьби мас, до

завдань колективу, до долі іншої людини» (П. Є. Кряжев).

«Особистість – людина як суспільний індивід, суб’єкт пізнання і

об’єктивного перетворення світу, розумна істота, яка володіє мовою і

здатна до трудової діяльності» (А. В. Петровський).

«Особистість – людина як носій свідомості» (К. К. Платонов).

«Особистість – це людина, взята в системі таких психологічних

характеристик, які соціально зумовлені, проявляються в суспільних

за природою зв’язках і відносинах, є стійкими і визначають моральні

вчинки людини, котрі мають істотне значення для неї самої і тих, хто її

оточує» (Р. С. Немов).

Особистість найчастіше визначають як людину в сукупності на-

бутих соціальних якостей. Це означає, що до числа особистісних не

належать такі особливості людини, які генотипічно чи фізіологічно

обумовлені і не залежать від життя у суспільстві. У багатьох визна-

ченнях особистості також підкреслюється, що до числа особистісних

не належать психологічні якості людини, які характеризують її піз-

навальні процеси чи індивідуальний стиль діяльності, за виключен-

ням тих, які виявляються у суспільстві. У поняття особистість за-

звичай включають такі властивості, які є більш чи менш стійкими,

свідчать про індивідуальність людини та визначають її вчинки.

Отже, особистість – це людина в системі таких психологічних

характеристик, які соціально обумовлені, виявляються у суспільних

відносинах, є стійкими і визначають моральні вчинки людини.12

Основні підходи до вивчення особистості в психології

Для розуміння природи особистості, потрібно з’ясувати співвід -

ношення цього поняття з іншими поняттями, що використовуються

як у класичній, так і в сучасній психології. Це поняття індивід, лю -

дина, особистість, індивідуальність.

Використовуючи поняття людина, ми маємо на увазі, що мова йде

про істоту, яка поєднує в собі два напрямки розвитку: біологічний

(людина є представником біологічного виду і характеризується пев-

ною тілесною організацією, що має такі суттєві ознаки: прямоходін-

ня, наявність пристосованих до праці рук, високорозвинений мозок,

особливі морфологічні ознаки) та соціальний (людина є носієм свідо-

мості, що є суспільним продуктом). Тільки в суспільстві і завдячуючи

суспільству відбувається розвиток біологічних можливостей людини,

формування свідомості, самосвідомості та механізмів саморегуляції.

Взаємодія біологічної і соціальної передумови забезпечує психологіч-

ний результат: людина набуває здатність відображати світ у понят-

тях, планувати і прогнозувати, фантазувати і мріяти, усвідомлювати

причини своїх вчинків, діяти розумно. Усі ці аспекти (біологічний,

соціальний і психологічний) рівномірно представлені у понятті «лю-

дина». Жодне з них не є домінуючим.

Людина народжується на світ з генетично закладеними в неї по-

тенційними можливостями стати саме людиною. Щоб підкреслити

біологічно зумовлену належність новонародженої дитини і дорослої

людини саме до людського роду та відрізнити їх від тварин, викорис-

товують поняття «індивід» як протилежне поняттю особини твари-

ни. Індивід — це людська біологічна основа розвитку особистості у

певних соціальних умовах. Індивідні якості, тобто притаманні лю-

дині за датки, анатомо-фізіологічні передумови, закладають підва-

лини створення особистості.

Б. Г. Ананьєв виділяв первинні і вторинні властивості індивіда.



Страницы: Первая | 1 | 2 | 3 | ... | Вперед → | Последняя | Весь текст


Предыдущий:

Следующий: