реферат ысторыя


РЕФЕРАТ

На тему:

Видатні пам’ятки Львівщини

Підготував

Учень 5-А класу

ЧНВК № 10

Іванов Олександр

2014

Львівська область, як і місто Львів, багата своєю історією і архітектурними пам’ятками. Галичани завжди були релігійними, берегли та шанували давні українські традиції. 

Жовква

Місто Жовква збудоване за принципом «ідеальних міст» — концепції доби Ренесансу. Суть концепції полягала у створенні «збалансованої» планувальної структури міста — кожному архітектурному об’єктові відводилося його певне розміщення відносно інших. Один із сучасних дослідників міста, Микола Бевз, звернув увагу на відповідність планувальної структури Жовкви теоретичній розробці італійця П’єтро Катанео (1500—1572). Цей архітектурний задум реалізовував Павло Щасливий.

До видатних історико-архітектурних ансамблів відносяться Ринкова площа (сучасна площа Вічева) із замком 1594, костелом Святого Лаврентія XVII століття, Василіанський (XVII—XX століття) і Домініканський (XVII—XVIII століття) монастирі та інші. Високу художню цінність мають зразки дерев’яного зодчества, збережені на території колишніх передмість та синагога в стилі Ренесанс. Загалом, щоб пішки оглянути найвидатніші архітектурні пам’ятки Жовкви, потрібно не більше як дві години, адже більшість із них розміщено на площі Вічевій та вулицях, що виходять із площі, зокрема Львівській.

На невеликій території історичного центру, що з 1994 року має статус Державного історико-архітектурного заповідника, сьогодні є близько 55 пам’яток архітектури, в тому числі світового рівня. Місто віднесене до першої категорії цінності реєстру історичних міст України. З 1998 року Жовква є претендентом на внесення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Крехівський монастир святого Миколая Отців Василіян

 Монастир  УГКЦ у селі Крехів, Жовківського району на Львівщині. Заснований у 1612 році. Монастирський ансамбль — пам`ятка архітектури національного значення 17 — 18 століть.

Монастир славився своїми чудотворними іконами, яких у Крехові було чотири: три ікони Богородиці (одна з Верхрати) та ікона святого Миколая Великого. Була і монастирська бібліотека, що налічувала більше 400 книг, з великим архівом. Проте з часом монастир зазнав багато бід. У 1949 р. він був закритий, а в його спорудах розмістили дитячий будинок, згодом школу-інтернат для розумово-відсталих дітей. У 1963 р. Крехівський монастирський комплекс внесений у список пам’яток архітектури України, що перебувають під охороною держави. Відродження святині наступило 29 серпня 1990 р. Тоді до Крехова повернулися ченці оо. Василіяни, що прибули з Гошівського монастиря. На середину 90-х років у Крехівському монастирі мешкало більше 80 братів, які з’їхалися майже з усієї України.

Унівська Лавра 

Свято-Успенська Унівська Лавра Студійського уставу — один із найдавніших монастирських комплексів України, центральна обитель Галицької єпархії впродовжXIV—XVIII ст.ст., осередок чернечого життя монахів Студійського уставу, унікальний архітектурний ансамбль-пам’ятка. Розташована в селі Унів Перемишлянського району Львівської області.

Монашество Студійського уставу митрополит Андрей Шептицький відновив ще 1898 року і поклав на нього завдання плекати прадавню Східну традицію чернечого життя. Монахи-студити дотримуються Студійного уставу, який в ХІ ст. принесли на Україну з Константинополя та Афону преподобні отці Антоній і Теодосій Печерські.

Щороку, двічі на рік, із монастиря св. Обручника Йосифа вирушає піша проща до Унівської Лаври, яка з кожним роком збирає щораз більше паломників, переважно молодь. Проща починається св. Літургією в храмі св. Михаїла, триває три дні і закінчується всенічною молитвою та архієрейською св. літургією в Унівській Лаврі.

Церква св. Івана Богослова в с. Суховоля

Перлина у вінку греко-католицьких святинь Львівщини – церква св.Івана Богослова в с. Суховоля, Городоцького району. Це одне з найкращих творінь відомого архітектора Василя Нагірного, створене у 1912 році.

Особливе зацікавлення викликають розписи храму, яку виконав народний художник України Любомир Медмідь. Ансамбль храму і його довкілля є прекрасним поєднанням історичної спадщини та новітнього сакрального мистецтва. Село Суховоля знаходиться всього 10 км. від м. Львова.

Вознесенський костел у м. Золочеві

Вознесенський костел у м. Золочів– цей костел визнано видатним зразком архітектури бароко на теренах України. Будівництво храму ініціював син польського короля Яна ІІІ Собєського — Якуб. Зведення споруди тривало протягом 1731-1763 років. Спочатку костел належав монахам ордену піярів, для яких храм слугував основною монастирською святинею. Коли Золочів перейшов під владу Австро-Угорщини,  було закрито не тільки монастир, але й костел, який близько 50 років слугував складом. З 1838 року костел знову було відкрито, цього разу як парафіяльний. У 1878 році до костелу добудували вежу. Саме тоді він і набув сучасного вигляду. Костел був діючим за радянської влади.

Церква святого Миколая у м. Золочеві 

Пам’ятка архітектури XVI століття і є найстарішим храмом Золочева. В давнину церква входила в комплекс оборонних валів Золочева. Її ще називали церквою на валах. Оборонні риси церкви святого Миколая збереглися і донині: товщина стін, віконні отвори.



 

Храм Архістратига Михаїла в м. Комарно

Церква побудована близько 1730 року в місті Комарне, пам’ятка архітектури національного значення, знаходиться у східній частині Комарна, збоку від великого мурованої церкви святого архістратига Михаїла 1910 р. Дерев’яна тризрубна церква розміром 16,5×7,2 м, накрита трьома шоломовими банями і гоньтом, збудована у крапацько-гуцульському стилі в 1754 р.

Костел Різдва Пресвятої Богородиці у м. Стрий

Парафіяльний костел Різдва Пресвятої Богородиці був збудований у 1425 році, і пережив чимало важких і хвилюючих моментів. В першу чергу, це були пожежі. Перша, котра знищила костел і півміста, вибухнула у 1604 році. 

Завдяки пожертвам міщан костел було відбудовано вже 1640 року. Його було збільшено, а у фронтоні побудовано вежу тієї ж ширини, що й костел. В листопаді 1827 року відбулася друга пожежа, котра з надзвичайною швидкістю огорнула значну частину міста, разом з костелом і плебанею. Середина костела вціліла завдяки міцному даху. Храм був відреставрований зусиллями пароха о. Франциска Рогачевського. Найбільша і найтрагічніша в історії пожежа відбулась 17 квітня 1886 року.Реставрація та добудова храму, які проводились за пароха о. Людвика Оллендера, завершились у 1891 році. Добудовано нове захристя, значно розширено неф, і побудовано нову вежу на якій встановили 3 нових дзвони та годинник.На місці старого дерев’яного вівтаря збудовано новий, алебастровий, до котрого вміщено образ Найсвятішої матері на троні в оточенні святих патронів, намальований в 1888 році краківським художником Флоріаном Цинком. Вироблено нову, алебастрову хрестильницю. Збудовано також чотири бічні вівтарі, в одному з них знаходиться скульптура Розп’яття Христа, вціліла в пожежі. На внески громади відразу приступили до відбудови костьолу та відновлення оздоблення, які закінчили у 1891 році. На кошти околичних мешканців був справлений вітраж, а у складчину парафіяни закупили орган та дзвони.Костел в Стрию є одним з найгарніших храмів, що не залишився закритим після 1939 року у війні з вірою і релігією. У 1967 році в даному костелі проходили зйомки радянського трьохсерійного художнього фільму «Майор Вихор».

Костел Святої Трійці у с. Олесько

Розташований в центрі селища. Заснований у 1481 році Петром Сененським, в 1545 році набув сучасного вигляду, в 1597 р. посвячений. На поч. ХІХ ст. пам’ятка горіла, в результаті чого завалилися склепіння, були пошкоджені каплиця, вежа з дзвонами, захристія. Відновлений після 1809 року. Повторно горів у 1814 р., після чого в 1847 р. відбудований. В результаті відновлень інтер’єр втратив свій первісний готичний характер. Тоді на західному фасаді основного об’єму споруджений трикутний фронтон, перебудований фронтон над притвором, південна каплиця-вежа набула нового псевдо барокового завершення, а північна каплиця – нового покриття. На покрівлі встановлена нова сигнатурка, реставрована відкрита цегляна кладка на вівтарній частині і на західному фасаді, відреставрований кам’яний фриз, побудована нова кам’яна огорожа.Костел зального типу, мурований з цегли, з хрестовою системою кладки, частково тинькований. На рівні другого ярусу вежі збереглись бійниці, третій служив дзвіницею. Обидві каплиці оформлені кутовими пілястрами. В пресвітерії зберігся бароковий дерев’яний головний вівтар кінця XVIІІ ст.., там же знаходиться мармурова епітафія Івана Даниловича 1618 року роботи скульптора Іоана Пфістера.Пам’ятка реставрована в 60-х рр.. ХХ ст.. тоді південна оборонна вежа отримала шоломові завершення, яке вона мала до реставрації 1927 р.

Церква та печерний монастир в с. Страдч

Село Страдч (неподалік від м. Івано-Франкове) відоме десь з ХІ століття. Приблизно в той час кілька ченців вирішили оселитись в печері в схилі цієї високої гори. Печери пристосували для чернечого життя, облаштували підземну церкву – з престолом, вівтарем, кам’яним стільцем для сповіді, заглиблення для ікон. В монастирських печерах місцеві жителі часто ховались під час численних війн. Але протягом монголо-татарської навали монастир був таки знищений разом із поселенням.

Щоправда, після  навали монастирське життя відродилось, і тоді, ченці «перемістились» ближче до людей, до самого села, а згодом австрійська влада ліквідувала монастир, і передала церкву парафіяльним священикам. У 1795 році поставили муровану церву. У 1936 році на горі була запроваджена хресна дорога. Священик о. Микола Вояковськийпочав відновлювати чернече життя в самих печерах (на той час монастир перетворився на археологічну пам’ятку), але радянська окупація не дозволила йому здійснити свій задум. За радянських часів печери зазнали великих пошкоджень – комуністичними вандалами були зруйновані різні ікони в печерах, інші частини інтер’єру монастиря.

За Незалежності почало відроджуватись і шанування страдецьких святинь, і відновлення та упорядкування печер. Мученики Конрад і Прийма були не так давно беатифіковані Папою Римським. Хресна дорога навколо усієї гори прикрашена красивими скульптурами (зроблені львівськими художниками та скульпторами) та різними іконами. На сільському цвинтарі було споруджено надгробки блаженним Конраду та Приймі, а також – мабуть, єдиний в Україні «пам’ятник примирення», на якому під гаслом «Героям слава!» та «Вічна пам’ять односельчанам, що загинули за волю України» йде перелік імен страдчан,що загинули в лавах Української Галицької Армії, Червоної Армії та УПА.




Предыдущий:

Следующий: