реферат Гошко


25. Виникнення та розвиток давньоруських міст.

Поки проблема давньоруських міст найперше вирішувалась у писемних джерелах, питання про їхні відміні ознаки мали скоріш всього теоретичне чим практичне значення. Тим більше. Що з століття в століття число міст зростало наочно показуючи успіхи феодалізації та місто-утворення на Русі; в IX-X ст. — 25 , в XI ст. – 64, в XII ст. – 135 міст. Розміри території поселення, захищеного оборонними спорудами вказують на те, що місто було чисельним. Навіть без спеціальних розрахунків можна сказати, що по числу жителів міста в народі переважали поселення інших типів.

В археологічній практиці відрізняють 3 хронологічних періоди: 1) X- початок XI ст., 2) XI- початок XII ст.,3) середина XII- середина XIII ст. Ця хронологічна шкала задовольняє завданням вивченню і чисельним і якісним сторонам розвитку міст. Вона добре узгоджується з загальноприйнятою періодизацією історії феодальної Русі. Пам’ятки першого періоду відносяться до раннього феодалізму. Поселення другого періоду відносяться до перехідного етапу розвитку феодалізму. Пам’ятки третього періоду беруть початки вже з пройденого початку розвитку феодалізму. Міські центри до XIII ст. були укріпленні складними та міцними системами. Вони прикривали дитинець та один або декілька обхідних міст. Та вся територія, яка була захищена укріпленнями була не меншою 40 га. І кожен з таких міст був одночасно резиденцією князя. З письмових джерел відомо, що в давньоруських містах землю можна було купити, продати, подарувати або получити в спадок. У великих містах могло бути від трьох до декілька десятків кам’яних церков.

Поява нових міст в XIXIII ст..

У відомостях XI – XIII ст. на сторінках наших літописів появляється назва великої кількості міст. Тим не менше, використовуючи писемні джерела, ми можемо скласти неповний список руських міст за вказаний час. Наприклад Володимир Мономах каже про деякі міста, як про широко відомих пунктах, тоді як про багато з них йдеться тільки згадка. Докладна розповідь про те, як Святослав Ольгович йшов походом на північ та раптово знаходить. Що в XII ст. країна в’ятичів була зовсім не глушиною, як це зазвичай сприймається, а наповненою містечками, частина яких збереглась після монгольського розорення. А друга безслідно зникла. Розвиток руських міст відбувався не тільки в кількісному але й в якісному відношенні. Давніші міста зазвичай обмежувались територією власного міста, або замку, навколо якого виникали окремі поселення, пізніше склавшись у передмістя.

Більшість населення тулилося безпосередньо біля стін замку, частіше всього розташованого на високому пагорбі, на деякій відстані від річки. Вибір місця для замку обиралося по військовим міркуванням; але розвиток ремесла і торгівлі тягнуло ремісників і купців з пагорбів на в низину. Характерна назва «подол» зробилась загальною назвою міських кварталів, які знаходились поблизу річки, на протиставлення аристократській «горе». Поява міських посадів — нове та важливе явище в історії руських міст, з якими ми зустрічаємося в X ст.. літопис мовчить про спаленні їх передмість – посадів, тоді коли подібні новини не були рідкісними на той час. Містами без посадів малюються нам в літописі Іскоростень, спаленний Ольгою, Овруч, де сидів Олег Святославович. Стіни Овруча були оточені ровом з перекидним через нього мостом. Ніякої вказівки на посад, оточуючої замок не йдеться. Територія руських міст в IX – X ст.. в основному вміщувалась в межі невеликих фортець – дитинців, в той же період тільки намічається формування міст, як центрів зосереджених не тільки князівських слуг, але і ремісників та купців. Виникнення багатьох нових міст відбувається під прикриттям князівських замків і під їх безпосереднім захистом, і деякі аналогії цим явищам, за якими ми спостерігаємо на руському підґрунті, знаходимо в середньовічній Фландрії. Разом з дитинцями виростали поселення ремісників та купців, які осідали поза межами стін замку, створювались два міських світи: князівський і вільний( торгово-ремісничий). Найбільш яскравий приклад такого сусідства двох різних світів дає місто Київ. В літописних вістях явно виступають дві частини Києва – Гора та Поділ. Київський поділ, як зосередження ремесла і торгівлі виник, дивлячись на археологічні дані в IX ст., можливо – в кінці цього століття. Виникнення Подолу було тісно пов’язане з розвитком ремесел і київської торгівлі. Поділ зробився осередком купецтва та ремісничого населення. Таким чином, в одним ряд з дитинцем виник населений князівськими слугами і залежними людьми новий квартал – ремісників і купців.



В містах створювався свій особливий світ з міськими привілеями, без яких не могло б розвиватись торгівля і ремесло. Під міцними стінами князівських замків виростав посад, виникало нове місто. Виникнення передмість або посадів в давньоруських містах відносяться до визначеного часу і починається в IX – X ст. Пізніше подібні посади стають невід’ємною частиною багатьох великих міст. Розміри передмість або посадів були різними. Існували міста, які мали тільки укріплений дитинець і не мали посаду. Такі міста ставились для укріплення кордонів Ярославом Мудрим, наприклад по Росі або притоці Дніпра. Поява неукріплених міст, які складаються з одних посадів, відносяться до більш пізнього часу.

Одинадцяте століття являється часом розвитку міст не тільки на Русі але і в сусідніх з нею західних країн, зокрема Польщі, Чехії, Німеччині з якими одночасно й розвивається торгово–ремісничі центри.

Про причини появи міст створено немало теорій, найбільш відома з них належить В.О Ключевському, який змалювує теорію так: «Достатньо бігливого погляду на географічне розміщення цих міст щоб побачити, що вони були створені успіхами зовнішньої торгівлі Русі». Більшість з них потягнулась довгим ланцюгом по головному річковому шляху « із Варяг в Греки». Загальний сенс цієї теорії пов’язаний з уявленням В.О Ключевського про торгівлю, як про рухаючи силі виникнення ранніх руських міст. Неможна сказати щоб теорія виникнення руських міст була не дуже добре обґрунтована Ключевським. Автор в своїй теорій про початок міст деколи прибігає по допомогу до таких недостовірних джерел, як Никонівський літопис, який повідомляє про набіг на Київ печенігів в 876р. Після появи робіт Б.Д Грекова не має ніякого сенсу ставити питання про значення землеволодіння в Київській Русі, але не можна не відмітити, що сам же Греков критикуючи теорію Ключевського, приходить до думки, що найголовніші слов’янські міста виникли по великих водних шляхах. Але Греков ні одним словом не пояснив, який характер мали давні міста, які існували — а це абсолютно правильно — ще до приходу варягів. А без того сама критика поглядів Ключевського залишається необґрунтованою, тому що річ йде не про те, що руські міста існували до X ст.,а втому, що вони собою представляли в той час. Велику увагу містам приділяє увагу також С.В Юшков. В «Очерках по истории феодализма в Киевской Руси» він найперше всього встановлює зв’язок міст IX – X ст. з городищами передуючої стадії розвитку, визнаючи що




Предыдущий:

Следующий: