курсач з композиції


Вступ

Поняття «костюм» та «мода» бере свої початки з глибин віків. Костюм еволюціонував і видозмінювався тисячі років, диктуючи в моді стиль епохи, соціальні і політичні настрої в суспільстві. Існує багато різних думок і поглядів стосовно моди: одні її ігнорують, інші — сліпо її наслідують, але не можна її лише цілком заперечувати як соціальне явище, що проникло у всі сфери культури і творчості. Кожна людина сприймає моду по-своєму; це залежить від його віку, виховання, переконань, культури, характеру, одним словом — від особистості. Мода для кожного з нас є частина внутрішнього світу, явище психологічне; а ставлення до неї — явище моральне.

Мода  (від французького mode, від латинського modus — міра, образ, спосіб, правило, розпорядження) — нетривале панування певного смаку в якійсь сфері життя чи культури. Мода характеризує короткочасні й поверхневі зміни зовнішніх форм побутових предметів та мистецьких творів. У вужчому сенсі модою називають зміну форм і зразків одягу, що відбувається протягом порівняно коротких проміжків часу.

До функцій моди можна віднести можливість конструювати, прогнозувати, поширювати й впроваджувати певні цінності й зразки поведінки, формувати смаки суб’єкта й управляти ними. Мода доповнює традиційні форми культури через їхнє переломлення сучасністю й конструює на цій основі нове оточення людини і його самого.

Мода виступає засобом соціального маркування, ідентифікації, дистанціювання а також як один із засобів соціалізації: наслідування даному зразку, задовольняє потреби в соціальній опорі.

Мода і розвиток костюма в цілому підпорядковуються не чиїмось побажанням і смакам, а своїми внутрішніми законами. У «золотий фонд» класичних форм одягу потрапляє те, що відповідає вимогам зручності, універсальності, є найбільш функціональним, тобто відповідним своєму призначенню.

Культура  (лат. Culture — «обробляти») — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії.

Поняття культура об’єднує в собі наукуосвітумистецтволітературуморальуклад життя та світогляд. Розвиток культури у суспільстві залежить як від значних груп людей, так і від кожного індивіду окремо тому не можна сказати, що зараз розвиток культури, особливо серед молоді, знаходиться на досить високому рівні.

На даному етапі розвитку культури у соціумі не можна констатувати однаковий рівень відношення окремих груп людей до поняття «мода» і взагалі до самої культури в цілому. Інакше кажучи, у кожна людина в силу тих чи інших обставин має різний рівень культури. Зараз досить сміливо можна виділити деякі течії серед молоді, у колі яких вважається модним відвідувати музеї, виставки, театри і навпаки — течії, прибічники яких вважають це невартим уваги заняттям. Інший випадок — коли дитині прищеплюють поняття культури з дитинства.

Дуже часто по зовнішньому вигляду людини можна зробити припущення щодо рівня її культурного розвитку. Саме тому мода і культура одягу має пряме відношення до того, наскільки в людині розвинені естетичні смаки і навіть до рівня розумового розвитку. Люди, знайомі з поняттям естетики, культури і моди, як правило, мають сформовані смаки і одягаються більш гармонійно та стильно.

Стиль у загальному розумінні — це стала єдність ознак, «мова» епохи, регіону, нації, соціальної або творчої групи або окремої особистості. Поняття стилю є центральним в історії мистецтва, однак поширюється і на інші види людської діяльності, перетворюючись в одну з найважливіших категорій культури в цілому.

Структура — це послідовність чергування елементів у певному порядку відповідно осі. Це не тільки «стійкий елемент» а й загальна початкова схема, на базі якої можна отримати другу, третю і так далі. Це постійний зв`язок частин цілого, відбиття через характерний ритм геометричних елементів. Вона буває замкненою і незамкненою.

Поняття «культура», «мода» та «стиль» тісно пов`язані між собою так як стиль є невід`ємною складовою моди, структура визначає силует і характер костюму. Культура, в свою чергу, впливає на рівень сприйняття моди у суспільстві, ставлення до неї. Якщо культура є виразом духовності і свободи людини, тоді однією з ознак її розвитку та зміни є мода.

Одяг безперечно має велике значення у житті кожної людини. Важко навіть уявити, яким би могло бути наше життя без одягу, але він є необхідністю. За допомогою нього ми виражаємо свою особистість, національність,створюємо власний стиль, одяг може говорити про наш вік, уподобання, виконувати утилітарні функції тощо.

Забезпеченням потреб людей у одязі займається легка промисловість. Українська легка промисловість сьогодні є потужним багатогалузевим комплексом з виробництва товарів народного споживання. Цей соціально вагомий сектор економіки орієнтований на кінцевого споживача. Потенціальні можливості підприємств легкої промисловості дозволяють виробляти широкий спектр товарів, здатних задовольнити увесь попит внутрішнього ринку.

Важливе місце у створенні одягу займає дизайнер. Це людина, що займається дизайном, тобто єдністю зовнішнього вигляду і призначення продукту, витримуючи його естетичну привабливість і функціональність. Дизайнер, створюючи образ майбутнього виробу чи їх колекцій зазвичай надихається чимось: предметом, твариною, подією — будь-чим. Моїм джерелом натхнення став павич.

Темою курсової роботи обрана «диво-птахи», на меті у якої є створення колекції костюмів, спираючись на образ павича. Важливим є передати у костюмі особливість їх забарвлення, пишність, гордовитість, величність, красу цих птахів.

Огляд ( згідно творчого джерела)

У старовинній китайській легенді говориться, що на зорі часів Жовтий Предок зустрів на березі озера прекрасну птицю. Пір’я її переливалися всіма барвами веселки. Мудрець заговорив з птахом, але та не звернула на нього ніякої уваги, бо погляд її був прикутий до власного відбиття в озері. Жовтий Предок розсердився на таку нечемність і закрив своєю могутньою долонею сонце. Ледь стемніло, птиця обернулася до мудреця. Жовтий Предок став її розпитувати про все, що їй цікаво і приємно. Павич (так звали птицю) багато і гордо говорив про своє довготерпіння і бажання творити добро. Але не встиг Жовтий Предок захопитися тим, що птах виявилвся не тільки прекрасним, але й надзвичайно добросердним, як виглянуло сонце, і Павич, негайно забувши свої пишномовні слова, знову взявся милуватися своїм відображенням. Жовтий Предок розсердився і покарав хвалькувату птицю. Тепер до кінця часів вона зобов’язана відповідати за свої слова і творити добро.

Темою курсової роботи був обраний птах — павич. Це дивовижний птах,що поєднує у своїй зовнішності красу гордовитість і багатство. Образ павича зустрічається у образотворчому мистецтві народів Сходу: Китаї та Індії, де він мешкає. Павичі широко відомі як емблема величі, королівських повноважень, духовної переваги, ідеального створення. Завдяки своїй красі і гордій поставі павич завжди займав чільне місце в міфології і фольклорі.

У Стародавній Греції він був священним птахом Гери, в Римі — Юнони. У багатьох країнах, включаючи середньовічну Англію, він був королівської птахом.

Павич став емблемою безсмертя: вже греки, дізнавшись через персів про властивості цього птаха, зображували павичів,що сиділи на колісниці богів, не тільки як гідна богів прикраса, але і як емблема безсмертя богів. Не дивно, що, поєднуючи в собі настільки видатні якості, як краса, безстрашність у боротьбі зі зміями (уособленням зла) і нетлінність, павич став в очах людей величним птахом.

У Стародавньому Єгипті Павич вважався символом Геліополіса — міста, в якому знаходився храм сонця. Солярна символіка Павлина характерна також для міфологій Індії та південно-східної Азії. На Заході вважалося, що павич вбиває змій, а мерехтливим фарбам пір’я його хвоста приписувалася здатність перетворювати зміїну отруту в сонячну субстанцію. На Сході сприймали павича як посланця Бога. В ісламі павич вважається символом Космосу або втіленням небесних тіл Сонця і Місяця. У ранньому християнстві також переважали позитивні тлумачення. Тіло павича вважалося нетлінним (символ нетлінності тіла Христа); скидання пір’я та їх нове зростання навесні також розглядалися як символ оновлення і відродження. Залишалося в силі античне народне вірування, по якому кров павича виганяє демонів. Тому павич зображувався на стінах грота в Бетлехемі, в якому народився Христос; два павичі, питущі з одного кубка, вказували на духовне відродження. Херувими (ангели) часто представлялися з чотирма крилами з павиних пір’їн. Подібне «оку» на їх пір’ї розумілося як символ божественного «всезнання».

У Китаї було перейнято позитивне тлумачення цього символу з Індії; павич уособлює красу і гідність, виганяє злі сили і танцює при вигляді красивих жінок. Пір’я павича були символом імператорів і ставилися в вази. Павичів тримали в саду.

Завдяки безперервному заступництву знаті протягом століть в Індії павич, як символ, став частиною самих різних аспектів життя та культури індійського народу з найранніших часів. Приклади цього можна знайти в мистецтві, архітектурі, скульптурі, живопису, ювелірних прикрасах, ручних художніх виробах, текстилі, літературі, музиці, фольклорі і традиціях майже всіх регіонів країни.

Все це доводить, що людство протягом сторіч виявляло неабиякий інтерес до цієї чудової птиці, що знайшло своє вираження в різних видах творчого пориву.

Ареал розповсюдження звичайного павича — територія Індії, Шрі-Ланки, Пакистану, Непалу та Бутану. Яванська або зелений павич зустрічається на Яві, М’янмі, Таїланді, Лаосі, Камбоджі, В’єтнамі та південному Китаї. Населяють павичі лісу і місцевості, порослі чагарником. Найчисленніший вид павичів — Звичайний, індійський, або чубатий, павич — це монотипічний вид, (не ділиться на підвиди, але має ряд колірних мутацій, основні з яких — білу і чорнокрилу.)

Звичайний павич — дуже красивий птах. У нього передня частина грудей, шия, голова пурпурно-синього із золотистим відливом кольору. Оперення на спині зеленого кольору з металевим відблиском, блакитними штрихами, пера з чорною облямівкою, хвіст коричневого забарвлення. Нижня сторона хвоста чорного кольору із сіро-коричневими мітками. Дзьоб у блакитного павича — рожевий, ноги синювато — сірі. Хвостовий шлейф у звичайного павича в довжину 140-160 см. У самки блакитного павича смужка біля очей, білі бічні сторони шиї, блискуча спина і груди. На голові у павича чубок коричневого кольору з зеленим блиском. Підвидом звичайного павича є чорнокрилий павич. У чорнокрилого павича чорні блискучі плечі, крила мають синюватий відлив).

Менш поширений вид — Яванський павич. У нього виділяють три підвиди: індокитайський зелений павич яванський зелений павич, бірманський зелений павич.

Це найбільш крупний вид, з дуже яскравим пір’ям. У велетенського павича голова і верхня частина шиї коричнево-зеленого кольору, блакитно — сірого кольору область навколо очей. На шиї лускатий малюнок, оперення на нижній частині шиї зелене з золотисто-зеленою облямівкою. На грудях і спині синювато — зелене оперення. Низ спини мідно — бронзовий з коричневими мітками. Хвостовий шлейф -140-160 см. Велетенський павич мешкає в тропічних лісах недалеко від води.

Павичі дуже красиві і великі птахи. Людина розводить павичів з давніх часів, в даний час павичів тримають тільки в якості декоративних птахів.

Павлин индийский

Рисунок 1

Павлин индийский

Рисунок 2

Павлин индийский

Рисунок 3

Аналітична частина. Характеристика елементів формоутворення

Дизайн — творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей промислових виробів. Ці якості включають зовнішні риси виробу, але головним чином ті структурні і функціональні взаємозв’язки, які перетворюють виріб у єдине ціле як з точки зору споживача, так і з точки зору виробника. Дизайн прагне охопити всі аспекти навколишнього середовища людини, а те, що створюється в результаті художньої діяльності дизайнера шляхом промислового виробництва і є продуктом дизайну.

Продуктом дизайну може стати практично будь новий технічний промисловий виріб (комплект, ансамбль, комплекс, система) в будь-якій сфері життєдіяльності людей, де соціально-культурно обумовлене людське спілкування.

Людина, яка займається художньо-технічною діяльністю, в рамках якоїсь з галузей дизайну, називають дизайнером.

Предметом професійної діяльності дизайнера, на відміну від художньої творчості, стала технічна естетика, а в способі мислення інтегрувалися прийоми інженерного конструювання та естетичного формоутворення. Суть творчого методу полягає в пошуку шляхів створення найбільш раціональної, зручної, економічної, відповідальної функції форми. Користь і краса, згідно дизайнерської концепції, нерозривні і обумовлюють одна одну.

Форма — це морфологічна і об`ємно-просторова структурна організація одягу, яка виникає в результаті перетворення матеріалу. Під формою мається на увазі зовнішній тривимірній контурний вид чи конфігурація певної речі — на противагу матерії, змісту чи матеріалу з якого вона складається.

Під структурою форми розуміють певну просторову систему геометричних елементів форми, тобто площинні розгортки окремих деталей костюму, які при з`єднанні між собою створюють об`ємно-просторову форму.

Дизайн форма — це особлива організація предмету, яка створюється в результаті діяльності дизайнера і досягнення єдності всіх компонентів: фактури, конструкції, кольору.

Базовою формою костюму називають ту , в основу якої закладена структура, яка може вважатися вихідною для наступних варіацій. Базова форма — базова конструкція, іншими словами, може служити основою для створення серій моделей і колекцій.

Під час процесу композиційного формоутворення дизайнер повинен дотримуватися основних законів композиції костюму:

1.Підпорядкованість елементів і засобів композиції призначенню одягу.

2. Співвідношення частин композиції між собою і фігурою.

3. Наявність композиційного центру.

4.Цілісність всіх елементів композиції — підпорядкованість другорядного основному і взаємозв`язок елементів та їх рівновагу між собою.

Головними принципами композиції є:

Єдність змісту та форми;

Цілісність структури.

Композиційний аналіз структури форми джерела натхнення

Структура форми — це постійний зв`язок частин цілого, відбиття через характерний ритм геометричних елементів, це стійкий «скелет» об’єкту, загальна початкова схема, на базі якої можна отримати другий, третій і так далі шляхом переставляння її елементів. Структура може бути замкнутою, тобто завершеною, і незамкнутою — це ритмічне повторення елементів, постійний розвиток пластики, зміна першочергової форми . Форма може бути класичною, а вироби, виконана на її основі стають зразковими, елементарною, тобто одиничний виріб, який не породжує серії виробів, та базовою, на основі якої можна створити наступні різноманітні варіації.



Розглянемо джерело натхнення з точки зору структурних схематичних зображень. Залежно від положення об`єкту і ракурсу його споглядання, він може вписуватись у півкруг ( в анфас з розпущеним хвостом — рис.1) або в трикутник (якщо розглядати зі спини або збоку зі складеним хвостом — рис. 2,3). Фігури плавно перетікають одна в одну, гармонійно поєднуються завдяки округлим лініям і формам.

Силует — це проекція об`ємної форми на площину, площинне зорове сприйняття об`ємної форми. Він класифікується за чотирма ознаками: геометричним видом форми, ступенем прилягання до фігури, ступенем відповідності силуету моді та стильовою класифікацією силуетів. За геометричним видом форми силует поділяють на основний, що являє собою прості геометричні форми, і похідний, що складається з кількох простих геометричних фігур. Рисунки 1, 2, 3 за геометричним видом форми є похідними, оскільки здебільшого складаються з кількох геометричних фігур. Наприклад, на рисунку 1 фігура складається з трикутників, кола, півкола ( рис. ) , на рисунку 2—з кіл, трикутників та трапецій ( рис. 5), на рисунку 3 фігура складається з трикутників, кола і трапецій ( рис. 6).

В посиленні виразності форми велику роль відіграють масштабність або контраст малої величини або більшої відносно загальної форми, її величини, об`єму. Розглядаючи рисунки 1, 2, 3 можна помітити, що хвіст — найбільша частина всієї форми, що надає їй більшої виразності. Порівняно з ним інші її частини здаються менш помітними. Але не зважаючи на це форма загалом виглядає досить гармонійно і зрівноважено. З масштабністю пов`язані стійкість і рівновага форми тобто масштабність — це контраст не доведений до абсурду.

Симетрія являється найважливішим композиційним засобом досягнення єдності та художньої виразності. На рисунку 1 присутня абсолютна симетрія відносно проведеної вертикально осі. На рисунку 2 помічаємо незначну асиметрію відносно осі у верхній частині об’єкту, а на рисунку 3спостерігаємо асиметрію відносно осі.

Отже, проаналізована структура може мати прямокутний або напівкруглий силует. Детальніше — її структура форми складається з таких геометричних фігур: трикутників, кіл, на півкіл та трапецій. Форма є гармонійною та відносно симетричною щодо осі та пропорційною.

Розкриття емоційного сприйняття об`єкту, який є джерелом натхнення для створення композиції художньої системи об`єкту дизайну

Одним із найважливіших композиційних елементів є пластика. Під пластикою розуміється поступовий перехід одного напрямку форми в інший, плавних рух одних елементів в інші тобто створення враження цілісності. Пластика це властивість форми, що диктує образний стрій. Форма , якій не вистачає пластичності виглядає сухою а аскетичною.

Лінії силуету, складові його знаки, мають здатність передавати інформацію. Лінії передають і якість руху: напруженого і млявого, швидкого і повільного, спокійного і схвильованого, упорядкованого і хаотичного, наростаючого і ослабленого. Вони можуть бути строгі, вільні, витончені і т.д. Розрізняють 4 основних групи ліній: силуетні, конструктивні, конструктивно-декоративні, декоративні.

Якщо аналізувати джерело натхнення з точки зору емоційного сприйняття об`єкту, то обрана форма підкреслює динаміку руху, відсутні прямі горизонтальні статичні лінії, натомість всі присутні лінії криві, хвилясті динамічні, зі змінним і постійним радіусом кривизни, що виражають плавний рух та активну динаміку. Прямі похилі лінії створюють враження нестійкості, падіння. Джерело натхнення вписується в півкруг (рис. 1) або в трикутник (рис. 2 ,3) Одна й інша вищеназвані фігури створюють ілюзію руху, динаміки і плавно перетікають з однієї в іншу завдяки плавним лініям. Якщо розглянути рис. 2 то можна помітити, що ритмічне розташування кіл на хвості також підкреслює динаміку. Лінії, що утворюють силует м’які, плавні, видовжені.

Конструктивно-декоративні лінії та оздоблення також створюють особливий для представленої форми певний характер. Вони в основному динамічні, плавні та округлі.

Значну роль на емоційне сприйняття джерела натхнення відіграє колір. Всі можливі присутні в ньому кольори дуже гармонійно і вишукано поєднуються між собою. Всі кольори досить яскраві: Синій, блакитний, жовтий, безліч відтінків зеленого. Всі ці кольори за емоційним сприйняттям позитивні, приємні для споглядання.

Отже, аналізуючи пластичний рівень джерела натхнення та його емоційне сприйняття ми дійшли висновку, що лінії, що утворюють форму плавні, округлі та динамічні. Динаміку також підкреслюють у ньому декоративні лінії та колір.

Творча частина. Трансформація форм

Як уже зазначалося вище, дизайн спрямований на створення промислових речей та надання їм максимально естетичного та гармонійного вигляду, але дизайн також це творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей промислових виробів. Ці якості включають і зовнішні риси виробу, але головним чином ті структурні і функціональні взаємозв’язки, які перетворюють виріб у єдине ціле як з точки зору споживача, так і з точки зору виробника. Дизайн прагне охопити всі аспекти навколишнього середовища людини, яка обумовлена ​​промисловим виробництвом. Іншими словами, бачення у формі речі роботи конструкції та організації матеріалу носить назву тектоніка. Вона відповідає на питання, яким чином матеріально-технічна природа відображається в художній формі об`єкту дизайну. Але виконаний виріб повинен відповідати не лише естетичним вимогам але і високим вимогам якості. Вимогливий споживач серед представленного ряду продукції з однаково високими показниками естетичності, абсолютно очевидно, обере той, який, на його думку, є більш якісним. Тому задачею дизайнера також є забезпечити високу якість матеріалів, використаних для виготовлення виробу і високу якість його виконання.

Процесс, під час якого виникає форма називається формоутворенням. Це категорія художньої діяльності, дизайну та технічної творчості, іншими словами—це структурування і побудова одиничних речей. Нові форми можуть створюватися на основі вже існуючих, на основі образів, що виникають у дизайнера. Для трансформації вже існуючої форми у нову потрібно визначити її структуру—послідовність чергування елементів в певному порядку відповідно до її осі, а зміна чергувань елементів є трансформацією форми. Структура—це «стійкий скелет» об`єкту і загальна початкова схема, на базі якої можна отримати другий, третій і так далі шляхом переставляння її елементів.

Існує три принципи трансформації форми: стилізація, тобто художній прийом, що використовують при створенні певних витворів на основі старих, використання найхарактерніших ознак того чи іншого предмету, стилю в новому художньому контексті; принцип інтерпритації передбачає більш повну трансформацію, зберігаючи лише структурні зв`язки; принцип інспірації—це повна трансформація з руйнуванням структурних зв`язків і джерело прицьому впізнається по окремих деталях.

Часто для пошуку та створення новиї форм автор може звертатися , як зазначалося вище, до вже існуючих форм і інтерпритувати їх по-своєму. Наприклад трансформація форм рослинного або тваринного походження у предмет дизайну носить назву біоніка. Біоніка — це наука, посередня між біологією і технікою, що вирішує інженерні завдання на основі аналізу структури й життєдіяльності організмів; наука про застосування в техніці, архітектурі, дизайні принципів організації, властивостей, функцій, структур живої природи. Використання трансформованих рослинних або тваринних форм і мотивів у дизайні є досить поширеною практикою, яка також використовується у представленій курсовій роботі.

Аналіз варіантності структури та пластики форми творчого джерела

Проаналізувавши форму джерела натхнення та докорінно її вивчивши, переходимо до транс формації тваринної форми в форми костюму. Проектуючи нову форму треба пам’ятати про супідрядність пластики, силуету і всіх його деталей і елементів а також декоративних ліній. Єдність характеру речей досягається тоді, коли у композиції існує зв’язок між цілим і частинами і навпаки, коли силует вирішується в одному пластичному ключі, а деталі — в іншому. Це говорить про різнохарактерність деталей відносно цілого, про незграбність композиційного рішення. Форма, якій не вистачає пластичності, виглядає сухою і аскетичною.

Приступаючи до трансформування джерела натхнення у образ майбутнього костюму, звернемо увагу на методи, за допомогою яких це можна зробити: Метод фантазії — психологічний процесс, який складається зі створення нових образів на основі попередніх індивідуальних спогадів, переживань тощо; метод асоціації—це поетапний процесс перетворення джерела в образ, який не є кінцевим і вже зхудожнього образу зі збереженням найхарактерніших ознак створюється костюм реальної моделі; метод мозкового штурму, під час якого створюється декілька замальовок і врезультата для створення костюму обираються найкращі з них; метод інверсії ідея якого все навпаки чи то пак, застосування звичної форми у незвичному ракурсі; метод емпатії, що ототожнює одну особистість з іншою або порівнює людину з предметом, явищем, істотою; метод аналогії заключає в собі принципитотожності, його можна застосовувати або без змін, або з деякими змінами; принцип нових комбінаційполягає в поєднанні різних методів, збереженні основних формта зміні дрібних деталей. Отже, для створення образу у даній курсовій роботі був обраний метод емпатії так, як у створених образах людина ототожнюється з птахом і костюм перебирає на себе певні властиві йому особливості

Для створення образу майбутнього костюму був обраний принцип інспірації, тобто повна трансформація форми з руйнуванням структурних зв`язків і джерело при цьому впізнається по окремих деталях. Як уже згадувалось вище, основою силуету джерела натхнення є трикутник і півкруг, тому доцільно було б обидва силуети використати у створенні образу і подальшому проектуванні костюму. При створенні образу було частково збережено пропорції джерела і характерний ритм кольору і фактур.

Найважливішим композиційним засобом досягнення єдності та художньої виразності є симетрія. Існує три її різновиди: симетрія

( абсолютна однаковість розміщення деталей відносно точки, прямої тощо), асиметрія ( неоднаковість розміщення певних деталей або форм) і диссиметрія( незначне відхилення від абсолютної симетричності). При трансформації форми джерела у образ було збережено симетрію форми відносно вертикальної осі а також диссиметрію, характерний ритм візерунку і фактур джерела а також образ повністю зберігає у собі його кольорову гамму і поєднання кольорів з незначною її зміною.

Методи та способи трансформації форми джерела у форму сучасного костюму

На основі проведенного аналізу форми, силуету, кольору і фактури, притаманній джерелу натхнення було створено колекцію вечірніх суконь. Для створення колекції був використаний принцип інспірації чи то пак, повна трансформація з руйнуванням структурних зв`язків і джерело прицьому впізнається по окремих деталях. Саме цей принцип був обраний з огляду на те, що форма і силует джерела не зможуть повністю перенестися у костюм і створити різноманітність запропонованих моделей. Тому були створена колекція довгих вечірніх суконь прилягаючого силуету, а джерело натхнення вгадується у використанні пір’я павича у якості декору, головних уборах, шо нагадують особливе пір’я, розташоване на голові у павича та фактурі, що нагадує своєрідну «луску»-коротке пір’я, як правило жовтого кольору, що розташованеміж хвостом та тілом птаха. Ця фактура у сукнях присутня у оздоблювальних деталях — поясах, корсеті, по низу сукні, у взутті.

Ознайомившись з методами творчості, для курсової роботи був обраний метод емпатії. Цей метод ототожнює одну особистість з іншою або порівнює людину з твариною, предметом, явищем, істотою. Цей метод доцільно використати тому що у процесі створення костюму ми ототожнюємо людину з птахом. Костюм переймає пафос і вишуканість джерела натхнення, його кольорову гамму і фактуру поверхні.

Отже, у ході трансформації джерела натхнення у образ, а згодом—у костюм форми і силует докорінно змінилися, стали більш відповідними фігурі людини а джерело впізнається у деталях, озбобленні і кольоровій гаммі. В основі новоствореного силуету ледить жіноча фігура тому сукні набули здебільшого х-подібного силуету.

Стильова характеристика нової художньої системи об`єкту дизайну

Стиль—це історично складена стійка єдність ознак, яка проявляється одночасно в усьому. Стиль є основою мистецтва. Будь-який витвір літератури, музики живопису, архітектури тощо повинен мати стиль, що і стаї його відмінною рисою. За стилем можна впізнати емоху, в яку був створений виткір і навіть автора, котрий риробив свій власний стиль.

Стиль в одязі—це певна акцентованість ансамблю (костюма в широкому сенсі), продиктована наступними ознаками (або їх сукупністю): віком, статтю, професією, соціальним статусом, приналежністю до субкультури, особистим смаком людини, епохою життя суспільства, національністю, релігійною приналежністю, доречністю, функціональністю, способом життя та індивідуальними особливостями тощо. Акценти розставляються зазвичай за допомогою аксесуарів, взуття, забарвлення тканини, принтів, фурнітури, деталей обробки і фактури тканини, кроєм моделі одягу, комбінаторикою. Видділяють 4 основні стилі в одязі: класичний (діловий), романтичний, спортивний та етнічний. В рамках одного зі стилів іноді розрізняють його різновиди — підстилі або мікростилі. В сучасній моді присутні всі вищеназвані стилі, але переважають — спортивний та офіційно-діловий.

Представлена колекція була виконана у романтичному стилі. Це виражається у пишних спідницях, блискітках, використаних для оздоблення, фантазійних головних уборах, використанні пір’я павича в оздобленні суконь, взуття і аксесуарів .

Реалізація форм в матеріалі та кольорі

До засобів композиційної виразності належать: колір, декор, фактура, елементи графіки (лінії). У представленій колекції були використані кольорові поєднання, властиві джерелу натхнення, декор також повторює джерело, але у костюмі він використаній у окремих деталях, фактура тканини відображає вишуканість фактури джерела а саме був обраний оксамит. Оксамит, на мою думку, добре передасть глибину і насиченість кольору.

У створених костюмах в основному поєднуються синій, зелений, жовтий та в незначній кількості чорний кольори. Запропоновані кольори утворюють гармонії споріднено-контрастних та контрастних кольорів.

Форма, зразок, макет

Макетування (від італ. «Macetto» — ескіз, начерк) — умовний або «натуральне» об’ємно-просторово зображення об’єкта в певному масштабі, що дозволяє вести пошук і оцінку естетичних, функціональних, конструктивно-технологічних або споживчих якостей нових виробів і форм, в комплексі аналізувати різні аспекти конкретного проектування.

Об’єкт, який виникає у процесі макетування — макет або зразок – модель об’єкту в зменшеному масштабі або в натуральну величину, позбавлена, як правило, функціональності представленого об’єкту. Задачі макетування полягають у представленні об’єкта у зменшеному вигляді. Використовується в тих випадках, коли подання оригінального об’єкта невиправдано дорого, неможливо або просто недоцільно. Ілюстративний матеріал дає можливість оцінити форму предмету, макет якого представлений, у певних випадках його розмір тощо.

Висновок

Література




Предыдущий:

Следующий: