бо реферат


МІНІСТЕРСТВО ОСВІИМ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВВАДИМА ГЕТЬМАНА

кафедра

РЕФЕРАТ

на тему: «Мінімізація витрат. Елементи витрат виробництва»

Виконала:

Студентка ІІ курсу,

Спеціальності 6506

Цімох Юлія

ФІСіТ

Київ-2014

План

1.Поняття виробничі витрати.

2.Мінімізація виробничиххитрат.

3. Групування та облік витрат виробництва за елементами.

Список використаних джерел.

Будь-яке виробництво завжди пов’язане з витратами, оскільки це — процес використання факторів виробництва, які втілюються у створеному продукті (товарі, послузі). Останній, як відомо, характеризується споживчою вартістю (корисністю) і трудомісткістю, тобто певною кількістю затрат уречевленої та живої праці. У підсумку вони і становлять вартість товару чи послуги. Частина їх вартості, яка втілює вартість уречевленої праці (засобів виробництва), існує ще до процесу виробництва. Вона лише переноситься на виготовлений товар у вигляді вартості матеріальних витрат. Жива праця людини створює чистий продукт — понад вартості перенесених на товар матеріальних витрат. Зрозуміло, що процес виробництва має безперервно повторюватись, а це можливо лише тоді, коли його фактори відтворюються. Частка вартості, яка авансується для постійного функціонування виробництва, визначається як витрати виробництва.

Мінімізація витрат виробництва є важливою в будь-кому суспільстві, набуваючи особливої ваги в умовах ринкової економіки. Шляхи зниження витрат виробництва. Кожен підприємець (фірма) прагне до скорочення витрат виробництва, зниження собівартості продукції. За стабільної ціни на реалізовану продукцію зниження витрат виробництва дає можливість підприємцю (фірмі) збільшувати свій прибуток, розміри якого будуть тим більшими, чим меншими будуть індивідуальні витрати виробництва.

Зниження витрат виробництва відповідає інтересам суспільства в цілому. Чим нижчі індивідуальні витрати виробництва, тим економніше використовуються ресурси, а отже, з них одержують і більше товарів, що задовольняють суспільні потреби. Одночасно зниження витрат виробництва створює умови для зниження цін на товари.

Зниження собівартості продукції досягається за рахунок економії витрат по кожному елементу структури собівартості. Розглянемо основні шляхи такого скорочення за головними групами витрат.

Це насамперед зменшення витрат сировини, матеріалів, енергії, тобто предметів праці. Ця економія може досягатися за двома напрямами: раціональним використанням названих ресурсів, що дає змогу знизити їхні витрати на одиницю виробленої продукції, а також здешевленням цих ресурсів.

Реалізація цих напрямів передбачає заміну традиційних матеріалів штучними з наперед заданими властивостями, підвищення продуктивності праці у галузях, що виготовляють сировинні й паливно-енергетичні ресурси, впровадження безвідходних технологій тощо.

Значну частку в собівартості продукції займають витрати, пов’язані з використанням засобів праці. До собівартості ці витрати входять у вигляді амортизаційних відрахувань. З розвитком науково-технічного прогресу зростає технічна оснащеність виробництва, що призводить до збільшення як абсолютного розміру амортизаційних відрахувань, так і їхньої частки в собівартості. В цих умовах зниження собівартості за рахунок цього елемента можливе лише тоді, коли обсяг продукції, що виготовляється, збільшуватиметься швидше, ніж зростає сума амортизаційних відрахувань. Для того щоб досягти цього співвідношення, потрібно підвищити продуктивність створюваних засобів праці, поліпшити їхню якість, забезпечити зростання продуктивності праці тощо.

Одним із елементів собівартості продукції є оплата праці. Зниження собівартості продукції за рахунок цього елемента можливе у двох напрямах: по-перше, зниження заробітної плати, що в нормальних умовах функціонування економіки не може відбуватися; по-друге, через зростання оплати праці, однак за умови, що його темпи будуть нижчі, ніж підвищення продуктивності праці. Саме за такої умови досягатиметься економія заробітної плати на одиницю виготовленої продукції. Досягти цієї умови можна лише технічним та організаційним удосконаленням виробництва.

Джерелом економії витрат виробництва є і скорочення різних непродуктивних витрат на виробництві — штрафів, втрат від браку, відшкодування збитків. Причиною їх є, як правило, низький рівень організації виробництва та виконавської дисципліни працівників, порушення договірних зобов’язань. Усунення цих втрат можливе лише на шляху радикальної перебудови механізму господарювання в напрямі посилення заінтересованості всіх учасників виробництва в раціональному веденні виробництва.

Мінімізація витрат виробництва на рівні підприємства (фірми) пов’язана і з правилом заміщення чинників. Воно полягає в тому, що у випадку, коли зростають ціни якогось чинника виробництва при незмінності ціни на інші чинники, підприємство (фірма) заміщує чинник, вартість якого зростає, тими, ціни на які залишаються незмінними.

Групування та облік витрат виробництва за елементами

Відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 473 від 26.04.96 р., та нового Плану рахунків витрати, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

1. Матеріальні витрати.

2. Витрати на оплату праці.

3. Відрахування на соціальні заходи.

4. Амортизація.

5. Інші операційні витрати.

6. Інші затрати.

1. ЕЛЕМЕНТ «МАТЕРІАЛЬНІ ВИТРАТИ»

До елементу «Матеріальні витрати» належать:

- витрати сировини й матеріалів, які входять до складу виробничої продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

- витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;

- витрати палива й електроенергії, що використовуються на технологічні, енергетичні, рухомі та інші виробничі потреби підприємства.

Витрати на власне виробництво електричної та інших видів енергії, а також на трансформацію і передачу придбаної енергії до місця її споживання включаються до відповідних елементів витрат;

Для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період призначений рахунок № 80 »Матеріальні витрати» за такими субрахунками:

801 «Витрати сировини й матеріалів»

802 «Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів»

803 «Витрати палива та енергії»

804 «Витрати тари і тарних матеріалів»

805 «Витрати будівельних матеріалів»

806 «Витрати «запасних частин»

807 «Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення»

808 «Витрати товарів»

809 «Інші матеріальні витрати»

На дебеті рахунка № 80 «Матеріальні витрати» відображаються суми визнаних матеріальних витрат, на кредиті -списання на рахунок № 23 «Виробництво» прямих матеріальних витрат, що включаються до виробничої собівартості

продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 — матеріальних витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 «Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9. У таблиці 1 наведена кореспонденція рахунків з матеріальних витрат Класу 8, рах. № 80.

Узгодженість рахунків з обліку матеріальних витрат

План рахунків до 01.01.2000 р.

Новий План рахунків з 01.01.2000р

01 «Основні засоби» 12 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» (у частині 05 «Матеріали» (у частині необоротної тари) 41 «Товари» (у частині предметів прокату і необоротної тари)

11 Ін.необоротні матер. активи

05 «Матеріали»

201 «Сировина і матеріали»

05-2″Куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби, конструкції та деталі “

202 «Куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби»  

06 «Паливо»

203 «Паливо»

12 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» (у частині поточних активів)

22 «Малоцінні та швидкозношувані

предмети»

20 «Основне виробництво»

23 «Допоміжні виробництва»

29 «Обслуговуючі виробництва і господарства»

23 «Виробництво»  

40 «Готова продукція»  

26 «Готова продукція» 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»  

80 «Прибутки і збитки»  

79 «Фінансові витрати»  

-  

80 «Матеріальні витрата» (клас 8)  

46 «Реалізація» (дебет)  

90 «Собівартість реалізації»  

24 «Витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання»

25 «Загальновиробничі витрати»  

91 «Загальновнробничі витрати»  

26 «Загальногосподарські витрати»

44 «Витрати обігу»  

92 «Адміністративні витрати»  

43 «Позавиробничі витрати»

44 «Витрати обігу»

26 «Загальногосподарські витрати»

26 «Загальногосподарські витрати»

29 «Обслуговуючі виробництва і господарства»

44 «Витрати обігу»

81 «Використання прибутку»

84 «Нестачі і витрати від порчі цінностей»  

93 «Витрати на збут»

94 «Інші витрати операційної діяльності»

2. ЕЛЕМЕНТ «ВИТРАТИ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ»

Відповідно до Типового положення № 473 до елементу Витрати на оплату праці» належать:

1) витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятою підприємством : системою оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків). Вона визначається у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за роботу понад встановлену норму, за трудові досягнення і винахідництво і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

2) виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований (неявочний) на виробництві час; оплата щорічних відпусток, крім оплати в частині витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства; оплата праці працівників, яким не виповнилося 18 років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи, оплата перерв працюючим матерям для годування дитини, оплата часу, пов’язаного з проходженням обов’язкових медичних оглядів, виконанням державних обов’язків, винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші виплати.

Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву;

3) витрати, пов’язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів:

- виплата працівникам підприємства середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час їх навчання з відривом від виробництва у системі підвищення кваліфікації т,а перепідготовки кадрів;

- оплата праці кваліфікованих працівників, не звільнених від основної роботи, навчання учнів і підвищення кваліфікації працівників;

- витрати базових підприємств на оплату праці за керівництво виробничою практикою учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ і студентів вищих навчальних закладів;

- витрати, пов’язані з виплатою учням професійно-технічних училищ різниці між стипендією у розмірі тарифної ставки (мінімального окладу) робітника першого розряду і витратами цих навчальних закладів на виплату стипендій, забезпечення харчуванням і обмундируванням;

- оплата відпусток із збереженням повністю або частково заробітної плати, наданої відповідно до законодавства особам, які успішно навчаються у вечірніх і заочних закладах, заочній аспірантурі, у вечірніх (змінних) і заочних загальноосвітніх школах і вечірніх (змінних) професійно-технічних училищах, оплата проїзду до місця навчання і назад, передбачених законодавством;



4) виплати громадянам за виконання робіт (послуг) згідно з договорами громадсько-правового характеру;

5) виплата звільненим працівникам вихідної допомоги. В окремих галузях народного господарства до витрат на оплату праці (відповідно до законодавства) належать:

- вартість безкоштовно наданих працівникам комунальних послуг, продуктів харчування, витрати на оплату безкоштовно наданого працівникам підприємств житла (суми грошових компенсацій за ненадання безкоштовного житла, комунальних послуг та ін.);

- вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишаються в особистому постійному користуванні, або сума пільг у зв’язку з продажем їх за зниженими цінами (крім вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила й інших миючих засобів, знешкоджуючих засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам на придбання ними спецодягу спецвзуття й інших засобів індивідуального захисту у разі невидачі їх адміністрацією).

Після введення Закону України  283/97-ВР є значні труднощі при відображенні витрат на оплату праці у бухгалтерському і податковому обліках. Так, відповідно до пп. 8.7.1 Закону ‘ України № 283/97-ВР платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати (н т.ч. і заробітну плату), пов’язані з покращанням основних засобів (поточний, капітальний ремонти, реконструкція, модернізація, технічне переобладнання) та іншими видами поліпшення основних І засобів, у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості ‘ груп основних засобів на початок звітного року (за винятком ; підприємств, наведених у пункті 22.4), які можуть відносити до валових витрат суми, що не перевищують 9% балансової вартості групи 1 та групи 3 таких основних засобів на початок звітного (податкового) року, та інші неузгодження.

До витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, та інших цільових надходжень відносяться виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії, компенсаційні та інші ; грошові й матеріальні виплати відповідно до існуючих нормативних документів (пункт 23 Типового положення № 473). 3 роз’яснень Державної податкової адміністрації України І (лист № 1725/10/15-1117 від 18.0298 р. «Про оподаткування І прибутку підприємств») випливає, що питання віднесення : на валові витрати винагород за підсумками роботи за рік ‘ урегульоване чинним законодавством у зв’язку з тим, що і пунктом 5.6 статті 5 Закону України № 334/94-ВР від ; 28.12.94 р. визначено: до складу валових витрат платники : податку включають витрати на оплату основної й додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і,виплат.

Таким чином, до витрат на виробництво винагороди за підсумками роботи за рік не включаються, а до валових витрат  включаються.

Витрати на індексацію заробітної плати працівників підприємства входять до складу додаткової заробітної плати у Фонді оплати праці (п. 2.18 Інструкції зі статистики заробітної плати). Тому, якщо витрати на індексацію заробітної плати передбачені у колективному договорі (але в установлених законом межах), вони можуть бути віднесені до валових витрат

. У зв’язку з тим, що індексація витрат на оплату праці передбачена діючим законодавством, сума таких проіндексованих виплат відноситься до валових витрат підприємства на підставі пп. 5.6.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Таким чином, якщо індексуються виплати, що відносяться до валових витрат, — до останніх включається й відповідна сума індексації. Якщо ж виплата здійснюється за рахунок прибутку, то індексація її до валових витрат не може бути віднесена.

Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період призначений рахунок № 81 «Витрати на оплату праці», який має такі субрахунки: № 811 «Виплати за окладами й тарифами»; № 812 «Премії та заохочення»; № 813 «Компенсаційні виплати»; № 814 «Оплата відпусток»; № 815 «Оплата іншого невідпрацьованого часу»; ; № 816 «Інші витрати на оплату праці».

На дебеті рахунка № 81 «Витрати на оплату праці» Відображається сума визнаних витрат на оплату праці, на кредиті списання цих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); на рахунки класу 9 - витрати, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових Витрат, або на рахунок № 79 «Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Узгодженість рахунків № 23, 26, 27, 79, 91, 92, 93, 94 див. п. 4.9 до таблиці 4.5.

3. ЕЛЕМЕНТ «ВІДРАХУВАННЯ НА СОЦІАЛЬНІ ЗА-ХОДИ»

До елементу «Відрахування на соціальні заходи»

Відповідно до Указу Президента України № 506/98 від 25.05.98 р. «Про обмеження розміру фактичних витрат суб’єктів господарювання на оплату праці працівників», суми сукупного оподатковуваного доходу (прибутку), з яких стягуються збори (внески до соціальних фондів), відносяться:

1) Фонд соціального страхування України;

2) Державний Фонд сприяння зайнятості населення;

3) Пенсійний фонд України.

Закон України «Про підвищення мінімального розміру пенсії» № 979-ХІУ від 15 липня 1999р., спрямований на поліпшення матеріального становища пенсіонерів:

 з 1 вересня 1999 р. встановлює мінімальний розмір пенсії за віком — 24,9 грн.; закон поширюється тільки на трудові пенсії, що призначаються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»; передбачає виплату цільовоїгрошової допомоги на прожиття у розмірі до 21,1 гри. непрацездатним громадянам, крім одержувачів соціальних пенсій (за віком), щомісячний розмір пенсій яких (з урахуванням надбавок, підвищень, щомісячних компенсаційних виплат та додаткової пенсії) не досягає 46 грн.

Мінімальний розмір пенсії за віком (24,9 грн.) не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій (за віком), надбавок та інших доплат до пенсій.

Законом також встановлено ставки збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в Україні та об’єкт оподаткування.

32% від об’єкта оподаткування — фактичних витрат на оплату праці працівників, включаючи витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та комерційних виплат, в т.ч. в натуральній формі, які визначаються відповідно нормативно-правовим актом, прийнятим відповідно до Закону України «Про оплату праці» (крім виплат, передбачених Переліком видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов’язкове державне і пенсійне страхування і які не враховуються при підрахуванні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затверджених Кабінетом Міністрів України), а також винагороди, які сплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодою цивільно-правового характеру. 

Фізичні особи, що працюють на умовах трудового договору (контракту), і фізичні особи, які виконують роботи (послуги) відповідно до цивільно-правових договорів, у т.ч. члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо, мають такі ставки збору:

1% від сукупного оподатковуваного податком доходу до 150 грн.;

2% від 151 грн. до 250 грн.;

3% від 251 грн. до 350 грн.;

4% від 351 грн. до 500 грн.;

5% — понад 500 грн.

Узгодженість рахунків розрахунків зі страхування

План рахунків до 01,01.2000 р.  

Новий План рахунків з 01.01.2000 р.  

44 «Витрати обігу»  

92 «Адміністративні витрати»

93 «Витрати на збут»

94 «Інші операційні витрата»  

50 «Каса»  

30 «Каса»  

51 «Розрахунковий рахунок»  

311 «Поточні рахунки в національній валюті»  

52 «Валютний рахунок»  

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»  

68 «Розрахунки з бюджетом»  

64 «Розрахунки за податками й платежами»  

69-1 «Розрахунки по соціальному страхуванню»  

652 «Розрахунки за соціальним страхуванням»  

69-4 «Розрахунки з Пенсійним фондом»  

652 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням»  

70 «Розрахунки по оплаті праці»  

66 «Розрахунки з оплати праці»  

72 «Розрахунки по відшкодуванню матеріальної шкоди»  

375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»  

82 «Відрахування на соціальні заходи» (клас 8)  

81 «Використання прибутку»  

442 «Прибуток, використаний у звітному періоді»  

87 «Фонди економічного стимулювання»  

4. ЕЛЕМЕНТ «АМОРТИЗАЦІЯ»

Для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів призначено рахунок № 83 «Амортизація».

На дебеті рахунка № 83 «Амортизація» відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, на кредиті -списання на рахунок № 23 «Виробництво» суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 — суми амортизаційних відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 «Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок № 83 «Амортизація» має такі субрахунки:

№ 831 «Амортизація основних засобів»

№ 832 «Амортизація інших необоротних матеріальних активів»

№ 833 «Амортизація нематеріальних активів»

5. ЕЛЕМЕНТ «ІНШІ ОПЕРАЦІЙНІ ВИТРАТИ»

Операційні витрати, що не відображаються на інших рахунках; класу 8, обліковуються на рахунку № 84 «Інші операційні витрати». Ці витрати є витратами звітного періоду, якщо не входять до складу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг.

До інших операційних витрат включаються:

- вартість робіт, послуг сторонніх підприємств;

- сума податків, зборів (обов’язкових платежів), крім податків на прибуток;

- втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів;

- сума фінансових санкцій тощо.

Страхові організації можуть обліковувати на рахунку № 84 «Інші операційні витрати» витрати на перестрахування та виплату страхових сум і страхових відшкодувань.

На дебеті рахунка № 84 «Інші операційні витрати» відображається сума визнаних витрат, на кредиті - списання на рахунок № 23 «Виробництво» суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 — суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 «Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Список використаних джерел

Література:

Дмитренко Е.Д. , Безверха О. Г. Оптимізація витрат підприємства на виробництво продукції в ринкових умовах .

Столяр Л.Г. Сутність «витрат» та особливості трактування. /Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, «Економічні науки». – Серія «Облік і фінанси». — Випуск 8 (29). Ч.4. – 2011.

Цимбалюк Л.Г, Скригун Н.П. Чинники, резерви та шляхи зниження витрат виробництва, як основа зменшення ціни товару/ Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу № 3(15)2011. – 88-95 с.

Садовська І.Б.Бухгалтерський облік.Поведінка і функція витрат.-К.:Вид-во 2013,Р.-17.

Федоренко В.Г.навч.посібник.Витрати виробництва і прибуток.-К:.Вид-во 2008,Р.-7.

Електронні джерела:

http://pidruchniki.ws/12590605

http://library.if.ua/book/61/4369.html

http://buklib.net/books/24812/




Предыдущий:

Следующий: